Зорі. Наша Галактика.Будова і еволюція Всесвіту
Зорі. Наша Галактика.Будова і еволюція Всесвіту

Загадкова астрономія

Вивчення Космосу - це незвідана та таємнича сторінка нашої історії. Досі людство не знайшло пояснення багатьом речам, пов'язаних з цією сферою. В сучасному світі, наразі, є багато технічних засобів та можливостей здійснювати польоти до космосу.

Перші польоти до космосу

З цією невідомою безкрайньою територією вже існує чимало загадкових випадків. Найбільш відомий факт залишається той, що першим космонавтом був Юрій Гагарін. Саме він у 1961 році 12 квітня здійснив політ навколо Земної поверхні. З того часу, цей день відзначають як День Космонавтики. Це дуже значущий день для усього людства, адже ми перейшли кордони своєї планети й зрозуміли, що поза нею теж існує всесвіт.

16 червня 1963 року до космосу полетіла перша жінка-космонавт Валентина Терешкова. А першою тваринкою була собака на ім'я Лайка. Вона здійснила свій політ ще у 1957 році.

Відтоді, пройшло багато часу й в сучасному світі людство має всі можливості для детального вивчення космічного простору. Але все ж ця територія залишається ще невідомою та розширеною для вивчення.

Подальший розвиток

Після польоту Гагаріна почалася справжня революція в історії космонавтики. Вже 6 серпня 1962 року Герман Степанович Тітов здійснив політ та перебував у космосі цілу добу. Й того ж року до космосу відправився перший американський астронавт Джон Гленн та провів перший орбітальний політ.

7 березня 1962 року був запущений перший штучний супутник Землі для проведення досліджень Сонця. На сьогодні досі невідомий рівень впливу на Землю цієї важливої частини космосу.

1964 року починається вивчення Місяця й 31 липня того ж року до Європейської організації з космічних досліджень передаються перші зображення місячної поверхні.

18 березня 1965 року проходить вихід людини у відкритий космос. Його здійснив радянський астронавт Олексій Леонов з корабля-супутника «Схід-2» та перебував там протягом 12 хвилин.

16 липня 1969 року, стартував космічний корабель «Аполлон-11», який успішно доставив американських космонавтів на поверхню Місяця. Подорож від Землі до Місяця тривала приблизно 76 годин. Це була перша висадка людини на Місяць.

Це були найбільш значущі події, які поклали початок цілій науці з вивчення космічного простору. Після цього запущено не один корабель, супутник. Споруджено безліч космічних станцій.

Цікаві факти про космос

На думку вчених, Місяць раніше був частиною Землі, і відколовся після того як велике космічне тіло вдарило в Землю мільярди років тому

Уран - перша планета, яка була відкрита за допомогою телескопу.

Яскравість Сонця в останнє сторіччя збільшилася на один відсоток.

На північному полюсі Марса товщина льоду доходить до 2,5 кілометрів.

У день на Землю падає приблизно 27 тонн космічного пилу. За рік набирається 10 000 тонн пилу, який осідає на нашій планеті.

Повне сонячне затемнення за тривалістю не перевищує 7,5 хвилин. А тривалість повного місячного затемнення не перевищує 104 хвилини.

Найвища температура на Місяці становить +117 градусів Цельсія, а найнижча дорівнює -173 градуси.

Щороку тільки в нашій галактиці з'являється близько сорока нових зірок.

Велика Ведмедиця насправді не просто сузір'я, а так званий Астеризм. Саме так називається скупчення зірок, які насправді розташовані дуже далеко одна від одної, в різних галактиках. Просто через особливе розташування Землі щодо астеризму, нам здається що вони перебувають в одній площині.

Якщо подивитися на найдальшу з видимих з Землі зірок, то ми побачимо її станом на 4 мільярди років тому. Саме стільки часу потрібно світлу, щоб досягти від тієї зірки до нашої планети. Адже швидкість світла становить понад 300 000 км/сек! Вдивися в минуле.

Висота найбільшої гори на Місяці дорівнює 11 500 метрів

Маса Сонця становить 99.86% від маси всієї Сонячної системи, решту 0.14% припадають на планети та астероїди.

Магнітне поле Юпітера настільки потужне, що щодня збагачує магнітне поле нашої планети мільярдами Ватт.

Найбільший кратер Сонячної системи, що утворився в результаті зіткнення з космічним об'єктом, розташований на планеті Меркурій. Це «Калоріс» (Caloris Basin), діаметр якого становить 1,550 км. Зіткнення було настільки сильним, що ударна хвиля пройшла по всій планеті, кардинально змінивши її зовнішній вигляд.

Сонячна речовина розміром з головку булавки, поміщена в атмосферу нашої планети, почне з неймовірною швидкістю поглинати кисень і за секунди знищить все живе в радіусі 160 кілометрів.

1 рік на Плутоні триває 248 земних років. Це означає, що в той час як Плутон робить всього один повний оборот навколо Сонця, Земля встигає зробити 248.

Марсіанський вулкан «Олімп» (Olympus Mons) є найбільшим в Сонячній системі. Його протяжність понад 600 км, а висота 27 км, у той час як висота найвищої точки на нашій планеті, піку гори Еверест, досягає всього 8,8 км.

Вибух (спалах) наднової зірки супроводжується виділенням гігантської кількості енергії. У перші 10 секунд вибуху зірка виробляє більше енергії, ніж Сонце за 10 мільярдів років, і за короткий період часу виробляє більше енергії, ніж усі об'єкти в галактиці разом узяті (виключаючи інші спалахуючі наднові зірки). Яскравість таких зірок з легкістю затьмарює світність галактик, в яких вони спалахнули.

5 лютого 1843 астрономи виявили комету, якій дали ім'я «Велика» (вона ж березнева комета. Пролітаючи поруч із Землею в березні того ж року, вона розділила небо надвоє своїм хвостом, довжина якого сягала 800 млн кілометрів.Крихітні нейтронні зірки, чий діаметр не перевищує і 10 км, важать як Сонце. Сила тяжіння на цих астрономічних об'єктах надзвичайно висока і якщо, гіпотетично, на ній висадиться астронавт, то вага його тіла збільшиться приблизно на один мільйон тонн.

Хвіст який тягнувся за «Великою Кометою» земляни спостерігали понад місяць, поки, 19 квітня 1843 року, він повністю не зник з небосхилу.

Більшість важких елементів, що містяться у нашому організмі (таких як кальцій, залізо і вуглець), є побічними продуктами вибуху групи наднових зірок, який поклав початок формуванню Сонячної системи.

Дослідники з Гарвардського університету встановили, що 0,67% всіх гірських порід на Землі мають марсіанське походження.

На супутнику Юпітера, Іо, зафіксовано ~ 400 діючих вулканів. Швидкість викидів сірки та діоксиду сірки при виверженні може перевищувати 1 км/с, а висота потоків досягає 500-кілометрової позначки.

Всупереч поширеній думці, космос - це не повний вакуум, але досить близький до нього, тому що на 88 галонів космічної матерії доводиться, принаймні, 1 атом (а як ми знаємо, у вакуумі немає ні атомів, ні молекул).

Венера, це єдина планета Сонячної системи, яка обертається проти годинникової стрілки. Цьому існує декілька теоретичних обґрунтувань. Деякі астрономи впевнені, що така доля спіткає всі планети з щільною атмосферою, яка спочатку уповільнює, а потім закручує небесне тіло у зворотний від первісного обертання бік, інші ж припускають, що причиною послужило падіння на поверхню Венери групи великих астероїдів.

З початку 1957 (рік запуску першого штучного супутника «Супутник-1») людство встигло в прямому сенсі слова засіяти орбіту нашої планети різноманітними супутниками, однак лише одному з них пощастило повторити "долю Титаніка". У 1993 році супутник «Олімп» (Olympus), що належить Європейському космічному агентству (European Space Agency), був знищений в результаті зіткнення з астероїдом.

Найбільшим метеоритом який впав на Землю вважається 2,7 метровий «Гоба» (Hoba), виявлений в Намібії. Метеорит важить 60 тонн і на 86% складається з заліза, що робить його найбільшим шматком заліза природного походження на Землі.

Крихітний Плутон вважається найхолоднішою планетою Сонячної системи. Його поверхню покриває товстий шар льоду, а температура опускається до - 200 °С. Лід на Плутоні має зовсім іншу структуру, ніж на Землі і в кілька разів міцніший за сталь.


Астероїди - це космічні брили з каменю та металу. В порівнянні з іншими планетами, що обертаються навколо Сонця, вони мають набагато менші розміри. Найбільший астероїд Церера має діаметр 950 кілометрів. Відомо, що ці космічні тіла знаходяться в поясі астероїдів, що розташований між двома планетами - Юпітером та Марсом. На сьогодні зафіксовано понад 4 тисячі астероїдів. Ці небесні тіла можуть стати причиною виникнення глобального катаклізму на нашій планеті. Але водночас, вони ж є потенційним джерелом корисних копалин.

Загадки астероїдів


Астероїди та планети з'явилися в один і той же час

У період становлення Всесвіту, зіткнення двох небесних тіл призводить до утворення одного великого тіла. Саме таким чином були сформовані планети та астероїди. Останні, в процесі формування накопичили набагато менше маси ніж планети. Але деякі з них, все ж близькі до досягнення тих габаритів, що могли б забезпечити достатню силу гравітації для їх переходу в статус планети. Прикладом цьому можна вважати астероїд Церера, який вважається карликовою планетою.

Астероїд складається з різних матерій

Ці космічні тіла можуть складатися з різних корисних копалин та речовин. Їх склад здебільшого залежить від того, з якою планетою вони стикалися, а також від хімічних реакцій, які відбувалися в процесі їх пересування по Сонячній системі. Здебільшого, астероїди на 80% складаються з металу та нікелю, а деякі з металу та силікату.

Більшість астероїдів покриті пилом

Пил, яким вкриті брили, називають реголітом. Він виникає в процесі їх зіткнень один з одним, а також з іншими небесними тілами, що зустрічаються на їх шляху. Під час зіткнення відбувається руйнування меншого об'єкту, пил якого потім осідає на більшому.

Астероїди виникли внаслідок зіткнень

Майже кожне космічне тіло, навіть наша планета, були утворені внаслідок зіткнення з іншим об'єктом. Кожне небесне тіло на своїй поверхні має не менше ніж два кратери. В процесі зіткнення астероїди можуть зруйнуватися повністю або навпаки об'єднуватися й утворювати ще більшу за розмірами брилу. Внаслідок зіткнень змінюється орбіта космічного тіла - обертання або осьовий нахил.

Астероїд міг стати причиною знищення динозаврів

Багато дослідників дотримуються думки, що саме кратер Чиксулуб, якому понад 65 мільйонів років, міг послужити причиною зміни кліматичних умов, що призвело до знищення динозаврів. Враховуючи те, що діаметр кратеру становить понад 180 кілометрів, можна тільки уявляти, наскільки великими були уламки брили що впала, й хмари пилу, що піднялися після її падіння. Можна припустити, що причиною смерті тих динозаврів, які загинули не одразу, став голод.

Астероїди мають супутники

Цей факт був підтверджений ще у 1993 році, коли космічний апарат Galileo під час дослідження польоту цього космічного тіла виявив його місячний дактиль. Саме астероїд став першим небесним тілом, крім планет, у якого було виявлено наявність власного супутника. Після цього відкриття було визначено ще декілька схожих об'єктів, але найперше відкриття все-таки було найбільш разючим для астрономів.

Найбільш небезпечними є навколоземні астероїди

В ході вивчення цих космічних тіл, дослідники прийшли до висновку, що вони несуть потенційну небезпеку для планети. Деякі брили дійсно проходять на дуже близькій відстані від Землі. Тому багато країн вже почали впроваджувати заходи щодо попередження їх зіткнення із Землею.

Вся небезпека близького проходження брил до Землі полягає у тому, що планета може змінити орбіту цього небесного тіла. Астрономи вважають, що запобігати зіткненню астероїда з Землею можна за допомогою супутника чи космічного корабля, які могли б перехопити й вивчити ці навколоземні об'єкти. 

Загадковий місяць

 Супутник планети Земля приблизно в 400 разів менший від Сонця. Розмір обох світил здається нам однаковим лише тому, що Місяць є найближчим до планети Земля астрономічним об'єктом.

За всю історію людства небесне світило відвідало лише 12 людей. При цьому всі вони були громадянами США.

Колонізація Місяця - це не наукова фантастика, а питання часу. Вже зараз уряд, США, Китаю і Росії планують організувати добування гелію-3 на цьому астрономічному об'єкті.

Супутник Землі зародився більш ніж 4.5 мільярдів років тому і спочатку мав набагато більший розмір, в порівнянні зі своїм нинішнім станом.

Сучасні космічні кораблі досягають просторів Місяця приблизно за три дні з моменту вильоту.

Небесне світило займає центральне місце в релігії багатьох древніх цивілізацій.

На супутнику планети Земля розташована невелика алюмінієва статуя, присвячена всім загиблим космонавтам. Вона була встановлена ​​американськими дослідниками в ході здійснення програми «Аполлон».

Люди, що побували на небесному світилі, поверталися додому не з порожніми руками. У 1969-1972 роках ними було привезено майже 400 кг місячного ґрунту.

Форма супутника планети Земля яйцеподібна, а не кругла.

Різкий перепад температур - це характерна риса місячного клімату. Протягом доби тамтешня температура може змінитися від - 100 °С до + 150 °С.

Якщо є бажання, будь-яка людина може вивчити кратери, рівнини та злами супутника планети Земля, використовуючи звичайний телескоп.

Через відсутність атмосфери, на місяці відсутні такі природні явища, як світанки та заходи. Зате там цілодобово видно зоряне небо, Сонце і Землю.

У 1979 році 13 держав світу домовилися про те, що небесне світило не може бути оголошено чиєюсь власністю і використано у військових цілях. При цьому жодна з країн, які ратифікували цей договір, не володіє достатніми ресурсами для дослідження або колонізації супутника планети Земля. Китай, Росія і США вважали за краще проігнорувати дану ініціативу.

Людство доставляло на Місяць не тільки техніку, але і предмети мистецтва. Відвідавши небесне світило вдруге, американські космонавти встановили там невелику керамічну пластинку, на якій були викарбувані малюнки шести відомих художників США.

До супутника планети Земля літали не тільки люди, але і тварини, а також рослини. У 1968 році радянські вчені відправили кілька черепах, дрозофіли, Хрущак, злакових рослин і водоростей в космос. Як і планувалося, зонд успішно здійснив обліт Місяця, після чого повернувся на землю. Жодна жива істота не постраждала.

Небесне світило постійно зменшується. А через мільйони (чи мільярди) років воно і зовсім зникне.

 «Аватари» - це не тільки вигадані персонажі популярного фільму, а й науковий проект, що ставить за мету використовувати роботів для колонізації супутника планети Земля.

Багато в чому, людство зобов'язане своїм існуванням Місяцю. Без нього наші дні були б коротшими, зливи - сильнішими, вітри - більш руйнівними.



 Плутон 

- карликова планета, настільки віддалена від нас, що відомостей про неї у нас мізерно мало. Втім, завдяки дослідницькому космічному зонду «Нові горизонти» людство отримало масу цінної інформації про це небесне тіло, а отримані в результаті цієї місії дані будуть оброблятися та аналізуватися ще дуже, дуже довго.

Цікаві факти про Плутон.

Раніше Плутон вважався планетою, але згодом був кваліфікований в карликові планети. За час, що минув з моменту його відкриття і до «дискваліфікації», він не встиг зробити жодного обороту навколо Сонця.

Йому дістається в 1600 разів менше сонячного світла, ніж Землі (див. Цікаві факти про планету Земля).

Лід на поверхні Плутона міцніший, ніж загартована сталь.

В районі екватора Плутона трапляються дивовижні гори, схожі на гострі леза що стирчать вгору. Вони утворюються час від часу через вимерзання метану з атмосфери Плутона. Так, атмосфера тут є, нехай і дуже тонка.

У Плутона є п'ять супутників - Харон, Нікта, Гідра, Стікс і Кербер. Останні чотири обертаються навколо Плутона, а сам Плутон обертається разом з Хароном навколо їх загального центру мас, що і послужило причиною його пониження в карликові планети.

Іноді Плутон виявляється ближче до Сонця, ніж Нептун.

З усіх відкритих карликових планет Плутон - найбільша, але не найпотужніша - пальма першості в цій номінації належить Ериді.

Рік на Плутоні триває 248 земних років.

Попри таку віддаленість від Сонця, на Плутоні не так холодно, як на деяких газових гігантах, наприклад, на Нептуні і Урані - середня температура їх поверхні становить близько мінус 200 градусів (див. Цікаві факти про Уран).

Коли Плутон був відкритий, назву для нього було вибрано на конкурсній основі. Переможницею стала 11-річна дівчинка з Оксфорда.

Сім супутників планет в Сонячній системі більші, ніж Плутон.

Сонячному світлу потрібно п'ять годин, щоб досягти цієї карликової планети.

Якби Плутон виявився ближче до Сонця, він би мав хвіст, як комета.

Гравітація на Плутоні в 155 разів слабкіша, ніж на Землі.

Плутон - єдина карликова планета, що має атмосферу. Втім, відкриття інших карликових планет з атмосферами в поясі Койпера не виключено.

Через нестачу сонячного світла навіть удень з поверхні Плутона можна побачити зірки.

Плутон і Харон постійно знаходяться один напроти одного, одними і тими ж сторонами.

Розміри Харона лише ненабагато менші розмірів самого Плутона, внаслідок чого деякі астрономи пропонують розглядати їх, як подвійну планетну систему.

Плутон має власні полярні шапки, як Земля або Марс.

Перші фотографії Плутона були отримані лише у 2015 році, в ході вищезгаданої місії «Нові горизонти».